Дата документа:

Пропозиції щодо заходів щодо сприяння промисловим підприємствам України в умовах світової кризи.

Необхідні першочергові антикризові кроки українського суспільства в умовах світової кризи (повертаючись до надрукованого у всеукраїнському інформаційно-іміджевому журналі «Інвест-Україна» № 1 за 2009 рік з точки зору представників реальної економіки)

Замість вступу:

У світі існують непорушні істини, в яких ніхто не сумнівається, вдень світло вночі темно. Важко знайти в темній кімнаті чорну кішку, особливо якщо її там немає. Такі ж істини існують у психологічному плані у відносинах у суспільстві.

          «Одні люди працюють своїм розумом, інші працюють своїми м’язами. Ті, хто працює за допомогою розуму, керує тими, хто працює своїми м’язами. Ті, хто працює своїми м’язами, годує тих хто ними керує, ті хто керують їдять від тих ким вони керують. Такий загальний закон справедливості». 

       У світі немає абсолютних істин, наприклад абсолютно чорного тіла, або абсолютно білого тіла не буває, але це ідеали до яких необхідно прагнути. А світ завжди з відтінками ближче до білого або чорного. Так і в суспільстві немає людей, які заробляють на хліб насущний лише розумом, щось доводиться робити за допомогою м’язів і навпаки. Одні ближчі до роботи м’язами, інші — до роботи розумом.

         На повагу заслуговують як одні, так і інші.

        Для збереження порядку у суспільстві вироблено норми ритуалу та норми справедливості (моральні норми, закони політичні та економічні, релігійні норми), щоб таким шляхом встановити відмінність серед людей.

       «Що мають на увазі під відмінностями? Знатний і жебрак займають своє становище, старший і молодший мають відмінності, бідний і багатий, зневажений і шановний, усі мають свою репутацію у суспільстві». 

       Незважаючи на відмінність «кожна людина від народження має бажання. Коли бажання не задовольняються, то людина обов’язково прагне сама задовольняти їх. Якщо у своєму прагненні він не знає ні кордонів, ні заходів, він не може обійтися без суперництва, починаються заворушення, а за заворушеннями слідують злидні».

       «Для знищення безладдя і вироблені норми ритуалу та справедливості, щоб таким шляхом задовольнити людські бажання, допомагати їх прагненням до задоволення». 

         Дотримання принципів під страхом покарання є те, що живить життя: 

         • помірністю від витрат забезпечується багатство; 

         • вшануванням та повагою до інших, поступливістю та справедливістю досягається спокій;

         • дотримання ритуалу та справедливості спрямовує почуття людей. 

     “Якщо людина зосереджена на дотриманні ритуалу та справедливості вона отримує обидва результати, і дотримання ритуалу та справедливості та задоволення своїх бажань. Якщо людина зосереджена на здійсненні своїх бажань, вона втрачає і те, й інше”.

        “Якщо людина добивається задоволення, лише задовольняючи всі свої почуття, вона обов’язково загине” (насамперед душа і може бути і тіло).

        «Якщо людина домагається спокійного життя тільки лінощами і неробством, то вона неодмінно опиняється в небезпеці».

        «Якщо людина домагається вигоди за будь-яку ціну, то неодмінно зазнає втрат».

       «Якщо не дотримується ритуал і справедливість між вищими та нижчими, настає хаос». 

        «Якщо правитель говорить лише про те, яким чином принести користь своїй державі, чиновники почнуть говорити про те, яким чином принести користь своєму будинку, нижчі чини і простий народ почнуть говорити про те, яким чином принести користь собі. В результаті вищі та нижчі почнуть виривати один у одного вигоди і держава опиниться в небезпеці». 

        «Чим вище становище людини у суспільстві, тим вагоміше суспільство дотримання ним як ритуалу, так і норм справедливості».

«Маючи багатство і владу, життя треба прожити так, щоб люди, що оточують тебе, могли пробачити тобі й те й інше». 

         “Насамперед, необхідно пам’ятати: є піднесені прагнення – це насамперед гуманність та справедливість.” 

      «Гуманність полягає у любові до людей. Вбити одного безневинного суперечить гуманності, взяти те, що не належить тобі, суперечить справедливості. Почуття співчуття – це початок гуманності, почуття сорому та ненависті до зла – це початок справедливості.» 

        «Необхідно постійно здійснювати гуманні та справедливі справи, але не треба розраховувати на результати».

        «І треба пам’ятати, що якщо відсутнє гуманне управління справами, не вистачить коштів на покриття витрат». 

   «Принцип життя народу полягає в наступному: той, хто має постійне заняття (що забезпечує йому засоби для існування), має постійні (добрі) почуття; той хто не має такого постійного заняття, не має постійних (добрих) почуттів. Але якщо народ не має постійних (добрих) почуттів, він розпускається і стає аморальним, робить будь-які (погані) справи». 

     «Люди від природи (від божественного початку) наділені духовністю, але якщо вони тільки ситно їдять, тепло одягаються, мають зручне житло, і водночас не навчаються, вони наближаються до тварин». 

     «Постійно вчитися – це є мудрість, учити невтомно інших це є гуманність. Поєднання мудрості та гуманності – є досконала мудрість». 

       «Природу досконалої людини становлять гуманність, почуття обов’язку, належні норми поведінки (дотримання ритуалу) та мудрість, які корінням сягають його свідомості. Те, що складає природу досконалої людини, не збільшується як би не була широка сфера її діяльності і не зменшується, в якій би бідності вона не перебувала.». 

       «Хто прагне бути багатим, немає гуманним. Хто прагне бути гуманним, не буде багатим». 

     Всі думки викладені вище в даному матеріалі не нові їм не менше 2000 років і вони викладені в працях Конфуція та його послідовників, працях давніх грецьких філософів і халдейських мудреців, у книгах давніх релігій.

     Ці аксіоми перевірені тисячолітньою історією людства. Чи нам у наш час їх спростовувати. Може поставимо за мету побудову гуманного та справедливого суспільства.

Світова депресія — причини та перспективи:

Глибина світової фінансової кризи недооцінюється через ігнорування її фундаментальної причини – вичерпаність моделі глобального розвитку, створеної внаслідок розпаду Радянського Союзу.
          Після перемоги в «холодній війні» Захід егоїстично перекроїв світ на користь своїх глобальних корпорацій, позбавивши понад половину людства можливості нормального розвитку. Це не тільки викликало глобальну напруженість, тероризм та міграцію, але насамперед обмежило збут найрозвиненіших країн, що потрапили в кризу надвиробництва.
          Стимулювання збуту кредитуванням нерозвиненого світу стало лише тимчасовою підмогою і викликало у 1997-1999 роках кризу боргів, що бумерангом вдарили по США у 2000-2001 роках. США витягли себе (і світову економіку, стрижнем якої вони є) з депресії, що починалася, двома стратегіями.
         Перша стратегія – «експорт нестабільності», що підриває конкурентів і змушує їх капітали та інтелект бігти до «тихої гавані» — США. Зростання нестабільності виправдовує зростання військових витрат у самих США, замість ринку, що стимулює економіку та технології («військове кайсіанство», що ефективно застосовувалося Рейганом). Ця стратегія вичерпала себе вже в Іраку, а події «Арабської весни» та в Сирії свідчать про її виродження в «Експорті хаосу». США вже не намагаються контролювати дестабілізовані ними території, ставши каталізатором глобальної військово-політичної кризи.
         Друга стратегія — (підтримки економіки США, що безпосередньо викликала глобальну кризу) — «накачування» ринку безповоротних іпотечних кредитів (що була формою соціальної допомоги).
         США та ЄС продовжують проведення цієї стратегії у найгіршому її варіанті накачуючи фінансами задля забезпечення ліквідності банківські системи та фірми. Монополісти своїх країн не враховуючи, що зараз проблема не стільки у нестачі ліквідності та не в кризі боргів, скільки у відсутності економічного зростання промисловості США та країн ЄС. А разом з ними і всієї світової економіки, що страждає на кризу надвиробництва та складнощі з розвитком та збільшенням внутрішніх ринків, як у країнах третього світу, так і в розвинених країнах.Навіть оздоровлення фінансів США не пом’якшить кризу надвиробництва продукції глобальних монополій і не створить новий економічний двигун замість того, що зруйнувався.
         Це означає, що з сьогоднішньої кризи світова економіка вийде не на відновлення, а на депресію, тривалу і досить важку.
         Фінансова криза – лише вираз грандіозного, комплексного перелому всього світоустрою, який можна порівняти за своїми масштабами з реформацією (якою сформувалася сучасна система організації суспільства, заснована на державі).
         Деяка рівновага буде досягнута (і то тимчасово) відновленням біполярної системи (з протистоянням США та Китаю з Росією, які можуть очолити аналог «руху неприєднання» в політиці та полівалютній економіці). Кожна валютна зона матиме свою резервну валюту.
          Але шлях до цієї рівноваги лежить через хаос у політиці та депресію в економіці – можливо, і не Велику, але тривалу та болісну (не варто забувати, що США подолали Велику депресію лише завдяки Другій світовій війні)

Особливості депресії в Україні:

Економісти – як генерали: завжди готуються до «минулої війни». Тим часом, якщо 1998 можна порівняти з миттєвим ударом, уже через місяць після якого почалося відновлення економіки, то нинішній – з тривалим депресійним удушенням, що більше нагадує процеси початку 90-х років.
         Стиснення світового попиту скорочує виробництва та різко зменшує попит на сировину, знижуючи не лише ціни на товари українського експорту, а й потребу в них. Це означає скорочення всіх виробництв, крім тих, що задовольняють первинні потреби (простих у виготовленні видів виробництва) і пов’язаних з ощадливістю (на зразок ремонту одягу).
         Україна пройде за кілька хвиль зменшення попиту.
        Перша хвиля, що почалася в 2008-2009 роках, викликана стисненням спекулятивних операцій, подорожчанням кредитів, відмовою від планів нарощування виробництва та крахом бізнес-проектів, орієнтованих на зростання попиту населення.
       Сьогодні піднімається друга хвиля, породжена скороченням експортних доходів. На черзі третя – пов’язана з можливим скороченням бюджетних видатків.
       Кожне скорочення виробництва означає додаткове – і нерівномірне за галузями та регіонами – скорочення попиту та нові банкрутства, кожне з яких сприяє новому скороченню виробництв.
       Ситуація посилюється політикою попереднього і сьогоднішнього урядів, які проводили і продовжують проводити політику створення споживчого суспільства, аналога суспільства Сполучених Штатів. Але без фінансових ресурсів (таких як у США у вигляді доходів від експлуатації долара як світової валюти) або хоча б як у Росії за рахунок прибутків від продажу енергоресурсів.
     Безконтрольне ввезення імпортних споживчих товарів за рахунок коштів, запозичених у банках створює величезний дефіцит платіжного балансу порівнянний із золотовалютним запасом країни.
      Через світову кризу західні банки перестали давати нам кошти і навіть більше зажадали повернути запозичені кошти, ніж поставили фінансову систему країни (та й саму країну) на межу дефолту.
        В результаті Україна почала, як у вир, затягуватися у спіраль деградації, в якій спричинене падінням попиту скорочення виробництва обумовлює нове падіння попиту – і новий виробничий спад. Саме так розвивалася у США Велика Депресія.
        Нинішні зусилля держави, у тому числі й запозичення в США, Китаї, та й нові – в ЄС та МВФ, мають характер горезвісного «ситуативного реагування» і тому не тільки не ефективні та марнотратні, а й здійснюються із запізненням, що робить їх безглуздими, а то й просто контрпродуктивними.                                                                                                                                          
     Відсутність розуміння стратегічної перспективи, відмова від модернізації промисловості унеможливлює навіть стабілізацію. Сьогодні держава намагається не підвищити конкурентоспроможність України, але просто запхати її назад у два тисячі роки, що вже минають назавжди, коли вона, як у дев’яності роки, являла собою покинутий «трофейний простір», відданий на розтерзання новим мародерам, як іноземним, так і (переважно) власним. Спроба стабілізувати принципово нездатну до саморозвитку і тому саморуйнівну колоніальну систему, створену в дев’яності роки і лише укріплену в двохтисячні видаються свідомо приреченою на провал і лише прискорює сповзання країни в системну кризу.

Шляхи дестабілізації економіки:

Українська криза буде ще болючішою і тривалішою за світову. Тривалість кризи давала державі у 2008-2013 роках час усвідомити її та вжити необхідних заходів своєчасно. Небажання державного апарату та його невміння зробити необхідні кроки призвело до продовження гниття, що вводить країну у системну кризу (дестабілізацію всіх ключових сфер життя суспільства). Навіть можливість залучення інвестицій під завдання підготовки до Євро-2012 було замінено на «дерибан» держбюджетних коштів на всіх рівнях управління.
         Таким чином, під подальшими ударами кризи сьогодні детонують внутрішні проблеми (незахищеність власності, свавілля монополій, клептократія, бідність, руйнація інфраструктури, деградація людини та держави до повної втрати керованості).

Переваги та Проблеми України:

 На жаль, до переваг України сьогодні можна віднести лише дві:
      • загальну недоінвестованість економіки, особливо інфраструктури;
      • наявність за кордоном досить великого капіталу, вивезеного олігархічними кланами, що не знаходить собі застосування у західній економіці.
  До проблем України варто віднести:
      • виключно висока корупція (при якій навіть найважливіші рішення держави іноді приймаються, наскільки можна судити, на основі переважно корупційної мотивації) та монополізм (що носить тотальний, всеохоплюючий характер);
      • відсутність фінансових резервів, включаючи і незначність золотовалютних резервів НБУ.
       Стандартний механізм виходу з депресії – заміна державним попитом недостатнього попиту ринку. Пред’являючи значний попит (істотна частина якого пред’являється у вигляді неринкової допомоги, що дозволяє вимагати від її одержувачів, у тому числі бізнесу, неринкової поведінки), держава має більші, ніж зазвичай, можливості для реструктуризації економіки, для створення нових і модернізації існуючих виробництв. Але без вирішення вищевикладених проблем значне збільшення державного попиту не має сенсу, оскільки те, що не буде вкрадено правлячою клептократією, піде на збільшення надприбутків в результаті монопольного завищення цін і призведе лише до руйнівної девальвації гривні, роздавлювання бізнесу вантажем, що багаторазово збільшився через неї. Збільшенню боргів та зриву в гіперінфляцію.

  Для стабілізації обстановки необхідно:
       • забезпечити мінімальну осудність держапарату.                 
       • провести «для остраху» клептократії серію показових антикорупційних процесів щодо найбільш відвертих корупціонерів (якщо, звичайно, громадська думка виявиться відповідною до дійсності);
       • встановити законодавчо та ввести в практику право застосування, що хабародавець за умови співпраці зі слідством звільняється від відповідальності (оскільки «правила гри» встановлює хабароодержувач – чиновник);
       • провести аналог американської операції «Шейх»: масовану пропозицію агентами спецслужб хабарів співробітникам держапарату та керівникам держпідприємств зі звільненням тих, хто піддався на провокацію (з довічним позбавленням права працювати на держслужбі та займатися юридичною діяльністю);
      • встановити, що чиновник повинен декларувати майно (доходи та витрати) не тільки дружини та дітей віком до 18 років, а й усіх членів сім’ї, включаючи батьків (своїх та супруга), дорослих дітей (своїх та супруга, якщо є не спільні), братів і сестер (своїх та супруга), а також усіх більш далеких родичів, які проживають з ним спільно;
       • створити аналог ФБР, який займається боротьбою з оргзлочинністю та корупцією, повною мірою використовуючи потенціал розігнаних управлінь МВС у боротьбі з оргзлочинністю.

         • Залучити до роботи спеціалістів, звільнених раніше за мотивами нелояльності до керівництва. Далі необхідно забезпечити соціальну стабілізацію.  Заморозити тарифи на продукцію та послуги природних монополій насамперед у галузі енергоресурсів. Утриматися максимально від підвищення тарифів ЖКГ.
         • Гарантувати реальний прожитковий мінімум кожному громадянину (як економічний вираз права на життя) з його регіональною диференціацією та відповідною переорієнтацією міжбюджетної політики.

         • Для стримування інфляції боротися з її причиною – розпочати приборкання свавілля монополій. Дати Антимонопольній службі право контролювати тарифи природних монополій та підвищити штрафи за зловживання монопольним становищем. Компанії, що домінують на ринках або запідозрені у зловживанні монопольним становищем, мають розкрити перед Антимонопольним комітетом структуру своїх цін, а за необхідності – і фінансово-економічне становище повністю.
        •  Антимонопольний комітет повинен отримати право при різких коливаннях цін спочатку повертати їх на колишній рівень, а потім уже проводити розслідування (бо воно може зайняти роки, за які економіці буде завдано непоправної шкоди).

Далі держава зобов’язана нормалізувати кредитно-фінансову та промислову політику в єдиному ключі, для чого необхідно зробити таке:

      • Надати кредитні ресурси НБУ комерційним банкам за умови їх цільового спрямування на рефінансування реального сектора економіки. Обмежити банківську маржу за операціями з кредитними ресурсами, що виділяються державою, 1 процентним пунктом.  

      • Перейти від емісії гривні під купівлю іноземної валюти на пропозицію грошей виходячи з попиту на них з боку вітчизняних позичальників. Рефінансувати банки під заставу векселів платоспроможних підприємств, що передусім працюють у перспективних напрямках формування нового технологічного укладу. Запровадити моніторинг фінансового стану підприємств, під векселі яких видано кредитні ресурси.   

     • Крім того, необхідно встановити мінімальний рівень державних витрат по відношенню до обсягу продукції, що реально випускається, що підтримується при необхідності за рахунок дефіциту бюджету, для виконання невід’ємних зобов’язань держави та підтримки мінімально необхідного рівня монетизації економіки (оскільки в умовах депресії головною проблемою стане відсутність платоспроможного попиту в економіці через стиснення грошової маси).  

   •  У реальному секторі виділити стратегічно та соціально значущі підприємства: щодо перших не можна допустити переходу під контроль іноземного капіталу або закриття (приклад – ВПК), щодо других – закриття (приклад – містоутворюючі підприємства). Враховуючи те, що значні кредити взяті олігархами на офшорні структури під заставу акцій цих підприємств, що може призвести до раптової втрати національного контролю за цими підприємствами. Слід зобов’язати бізнесменів заздалегідь інформувати державу про такі угоди, щоб держава мала час для викупу таких застав.   

     • У разі нездатності зазначених підприємств покривати «касові розриви» надавати їм короткострокові кредити під заставу контрольних пакетів акцій, у разі держвласності – під особисту відповідальність директора.  

     • При неможливості погашення цих кредитів або серйозних фінансових проблем надавати фінансову підтримку в обмін на жорсткий фінансовий контроль та перехід контрольного пакету акцій у власність держави (у разі держвласності має проводитися ретельна багатостороння перевірка діяльності підприємства та запровадження жорсткого зовнішнього фінансового контролю.). 

     •   Стимулировать переход остальных предприятий в случае их неплатежеспособности в собственность кредиторов за долги.  Для увеличения внутреннего потребления необходимо запустить системы рефинансирования государством значимых инвестиционных проектов, необходимых для развития страны, но непосильных для частного бизнеса как:  

        •• модернізація інфраструктури, насамперед ЖКГ та автошляхів;   

        •• будівництво дешевого житла;

        •• ре-індустріалізації (відновлення виробництва критично значущої продукції, що не виробляється в країні в належних кількостях як мінімум трьома незалежними виробниками); 

        •• розвитку та технологічної модернізації АПК (за рахунок рефінансування сільського господарства та припинення недобросовісної конкуренції з боку імпорту);

        •• збереження, а при необхідності створення, попиту на продукцію високотехнологічних підприємств та нові розробки, здатні стати основою кластерів інноваційного зростання (насамперед це поглиблена переробка енергоносіїв, альтернативна енергетика, матеріалознавство, екологія, машинобудування, ІТ-технології); 

       •• цільового оборонного замовлення на модернізацію армії у рамках військової доктрини.

З метою розвитку власної промисловості:

Необхідно повністю заборонити імпорт за державні кошти продукції, яка виробляється в Україні. Використовувати частину накопичених валютних резервів для субсидування імпорту нових технологій, патентування українських винаходів за кордоном, придбання закордонних активів для добудови технологічних ланцюжків та організації міжнародної кооперації у виробництвах нового технологічного укладу.  

      Пропрацювати можливість повного скасування ПДВ на товари, що виробляються в країні із заміщенням випадаючих доходів бюджету збільшенням оподаткування експорту сировини. У разі неможливості повної компенсації провести зниження ПДВ на компенсовану частину.  

       Скасувати плату за використання землі під промисловими об’єктами. Скасувати імпортне мито на ввезення виробничого обладнання, яке не виробляється в Україні та не намічене до виробництва в країні не для окремих підприємств, а для всіх, хто виробляє продукцію, як на експорт, так і на внутрішній ринок. 

       Встановити ліміт капіталовкладень (не кредитів), у разі перевищення яких іноземне виробниче підприємство звільняється з податку прибуток на 5 років.  

       Розглянути можливість зниження податків на прибуток та відрахувань єдиного соціального внеску у масштабах економіки в цілому та для виробників продукції зокрема. 

      Провести лібералізацію законодавства для спрощення постачання на експорт (митне законодавство, закон про контроль за експортними постачаннями тощо). Вкрай необхідно проаналізувати всі заходи щодо лібералізації зовнішніх економічних зв’язків і скасувати обмеження, що підривають конкурентоспроможність економіки, маючи на увазі, що кризові умови створюють об’єктивну потребу у посиленні протекціонізму, що в принципі не заборонено в умовах кризи правилами СОТ. 

       Провести інтенсифікацію поставок на експорт озброєнь, виробів подвійного застосування, виробів високих технологій та самі технології, націливши на це економічні структури посольств та власне посольства.. 

       Планомірно проводити заміщення поставок на експорт виробів із низьким ступенем переробки на вироби 5-6 ступеня переробки. Кошти, спрямовані на організацію таких постачань, компенсувати підприємствам за рахунок зниження податку на прибуток. Встановити, що підтримка приватного бізнесу в будь-якій формі (включно з протекціоністськими заходами) має супроводжуватися його зустрічними зобов’язаннями перед державою з виробництва певної продукції за певними цінами. Невиконання цих зобов’язань має вести до утворення заборгованості відповідних підприємств перед державою у розмірі вартості не виробленої (або виробленої, але не тієї якості чи цінового діапазону) продукції. 

       Відродження промислового розвитку та розвиток внутрішнього ринку – це єдиний шлях стабілізації економічного, фінансового, психологічного стану українського суспільства.

       Можна ще раз акцентувати увагу на розвитку сільського господарства, важливості стабілізації будівництва, важливості впорядкованості та зниження вартості фінансових послуг. Можна і це справді актуально і сьогодні. 

       Можна звернути увагу на відсутність врегульованості у суспільстві питань справедливості суддівської системи, корумпованості каральної системи; шляхи вирішення цих проблем викладені у вступі.  

       Більшість із викладеного вище обумовлено існуючими законами, їх тільки треба виконувати. Викриття у невиконанні законів має ставити винного в становище ізгою в суспільстві із забороною будь-якої діяльності, пов’язаної з участю в управлінні суспільством та державою. 

      Для вирішення питання шляху стабілізації українського суспільства основні засади залишаються тими самими, як було викладено раніше.

Основні принципи:

Повернути гроші на Батьківщину!!!

       Залізний намордник – на пащу клептократії. Вирватися з рабства, в якому вона тримає народ.  

Справедлива економіка: розвивати виробництво, підтримувати масовий попит (зокрема необхідною соціальною допомогою), обмежувати монополії, придушувати спекуляції.  

        Всі здорові сили суспільства, незалежно від ідеологічних уподобань, повинні згуртуватися навколо стратегії модернізації промислового виробництва в умовах глобальної кризи – єдиної стратегії, що відповідає як тимчасовим, так і довгостроковим інтересам країни, і пред’явити державі відповідні жорсткі вимоги. Слід розуміти, що виконання окремих кроків, необхідних для подолання кризи, без виконання всіх заходів у комплексі не тільки не принесе рятування від краху, а може навіть посилити його.

       Вжиття заходів, викладених вище – це лише перший необхідний крок до побудови стабільного суспільства.  

      Далі йде постійна рутинна робота для розуміння всіма верствами суспільства, що гасло розвиненого соціалізму при тоталітарному режимі СРСР «Від кожного за здібностями, кожному по праці» актуальне і при капіталізмі.   Тільки щоденна праця кожного на благо себе, своєї сім’ї і зрештою на благо своєї країни може бути запорукою успіху.

Короткий аналіз стану промисловості на 2014 рік:

Перелік підприємств оборонної промисловості (радіотехнічного та радіоелектронного напряму робіт), які змінили профіль діяльності, або знищені за останні 16 років:

І цей список можна продовжити далі, всього понад 100 тис. робочих місць.

         Можливо, замість них створені нові, більш сучасні підприємства з участю іноземного капіталу? На жаль, ні.  В галузі високих технологій на згадку спливає лише «Телекарт-прилад» (м. Одеса), що випускає лічильники електроенергії, електронні картки та телефонні апарати, які можна віднести до сучасних виробництв високого рівня, але, на жаль, не визначає розвиток цих напрямків у країні.    

        Причини:  

       — відсутність внутрішнього ринку продукції для такого класу підприємств; 

       — спрямованість витрачання бюджетних асигнувань на імпортні закупівлі приладів аналогічного класу;   

       — відсутність цілеспрямованої політики держави у розвитку такого класу підприємств;  

       — рейдерство (економічний бандитизм), що перешкоджають створенню та розвитку нових підприємств.      

        Виживання підприємств високих технологій виявилося сильно залежним від уміння менеджменту організовувати постачання своїх приладів та обладнання на експорт до третіх країн, і це при тому, що митне законодавство, законодавство контролю за експортними поставками, податкове законодавство спрямоване на гальмування процесів експорту.

Так наприклад: практично всі поставки електронного приладобудування підпадають за категорією подвійного застосування, що вимагає додаткових дозволів та категорії ризикових поставок, що вимагають додаткових дозволів та експертиз. 

       — за митним законодавством та законом з контролю за експортними поставками неможливо вивезти вироби для цільової презентації, неможливо передати вироби безкоштовно для випробування з метою завоювання ринків третіх країн і так далі;  

       — за податковим законодавством розробка та реєстрація інтелектуальної власності призводить до додаткового оподаткування з моменту її поставки на облік, а не після отримання прибутку від такого виду діяльності.  

        Непродумана приватизація без зобов’язань про збереження напрямів діяльності призводить до перепрофілювання великих виробництв у торгові центри, логістичні підприємства, або взагалі (у великих містах) до знищення та будівництва на їхньому місці житлових комплексів.

Саме собою це не є крамолою, але призводить до втрати експортного потенціалу країни, втрати робочих місць, перетворення суспільства на суспільство споживачів імпорту, замість товариства творців та постачальників виробів у світове співтовариство.  

Супутніми причинами на додаток до вищевикладеного є:   

       1. Рейдерство (економічний бандитизм). Як правило при відмиранні великих виробництв, з тих чи інших причин, їхнє місце займають малі та середні підприємства аналогічного профілю, створені з ініціативи фахівців їхньою працею та вмінням. На шляху створення таких підприємств в Україні стоїть рейдерство, яке знищує ці підприємства у зародку та отримуючи при цьому прибутки на рівні торгівлі наркотиками.

       Рейдерство не заспокоюється на цьому. Будучи одним із факторів руйнування великих підприємств ОПК, що перебувають в силу описаних вище причин у не кращому фінансовому та структурному стані.

       Атаці рейдерів за останні роки зазнали такі підприємства як:                  

       Завод «Лтава» Полтавскої обл.,     

       Завод гумотехнічних виробів («КиївГума») м. Київ,   

       ВО «Весна» м. Дніпро.

       Чого варта рейдерська атака на підприємстві «Сатурн» м. Київ, яка розпочалася під час першого управління прем’єр-міністра Тимошенко, пройшла етапи правління Єханурова, Януковича та знову Тимошенко. Вигравши понад 100 судових процесів, керівництво підприємства та трудовий колектив змушені шукати шляхи збереження підприємства без збереження території та будівель, і все це відбувається через бездіяльність урядовців та злочинну діяльність ряду державних служб, що прямо сприяють нападу (Прокуратура, Мін’юст, Суди).    

        Аналіз рейдерських угруповань показує, що понад 75% нападів здійснюється силами, які становлять увесь спектр політичних сил України, практично жодна політична сила не може сказати, що вона не причетна до рейдерства і з цим якось треба кінчати. До речі, у нас люблять усе звалювати на Росію. Так, і представники бізнесу нашого сусіда причетні до рейдерства на нашій території, але їхня участь у цих злочинах обмежується 5-7%-ю частиною. Решта – це наші люди, які нібито вболівають за майбутнє України та українців.    

       На жаль, в Україні процвітає так зване чорне рейдерство, коли анексія підприємств провадиться з порушенням Законів України з корупційним злиттям бізнесу (представленого зазвичай олігархічними кланами) судової гілки влади, силових структур влади (МВС, прокуратури) представників чиновництва вищих ешелонів влади (Мінюста) .  

       Захоплення підприємств провадиться зазвичай із відкриттям судового переслідування старого менеджменту чи його заміною рішенням Державних органів управління.  

        2. Тотальне знищення в країні профтехосвіти. Сьогодні практично знищено систему підготовки фахівців робітничих професій (токарів, фрезерувальників, зварювальників, монтажників РЕА тощо).    Фактор скоріше соціальний – засоби масової інформації та відсутність цілеспрямованої політики держави формують у суспільстві негативне ставлення молоді до здобуття робітничих професій, порушено принцип учнівської послідовності структури наставництва, де передається вміння від вчителя до учня на робочому місці.

       3. Болонський процес освіти теж вкладає свій внесок у руйнування сформованих традицій. Скорочення спеціальностей у бік експлуатаційників — підготовка фахівців, здатних експлуатувати чужу техніку, а не створювати свою.   

       4. Відсутність технологічної бази для підготовки фахівців розробників через тотальне знищення підприємств.  

       5. Великий % еміграції вже підготовлених фахівців через неможливість знайти в країні роботу, що нормально оплачується. 

       6. Аналіз кількості безпосередніх виробників товарів у 2009-2010 роках (за даними газетних публікацій та статистичних матеріалів) показує таке:

Таким чином, за найоптимістичнішим варіантом на 1-го виробника товару припадає 7,1 споживачів.     

        Через недостатню завантаженість виробничих площ на підприємствах старого виробничого комплексу співвідношення управлінців, допоміжних робітників та основних робітників у кращому разі 50% х 50%, тоді кількість основних робітників 3,6 млн. чол., у тому числі працюючих пенсіонерів ≈ 1 млн. Таким чином, за песимістичним варіантом на 1-го виробника припадає 13 споживачів.. 

       «Хлопці, куди ми йдемо?”

      Статистичні дані щодо частково безробітним відсутні.

       Всі ці фактори більшою чи меншою мірою сприяють перетворенню нашої країни на технічно відсталу спільноту з ухилом у сільськогосподарське виробництво з переробкою сільгосппродукції. Міжнародний розподіл праці чи деградація суспільства? Схоже, що друге.                             

  Традиційне питання: «Що робити?». Заради порятунку Країни треба припинити подальший «дерибан» основи будь-якої країни — промисловості та переділу майна за принципом прав сильніший, нахабніший. Тим більше переділ за участю держапарату країни.

       Чиновник будь-якого рангу, що забруднив себе у порушенні законів України, у тому числі пов’язаних з рейдерством, повинен бути позбавлений права надалі обіймати будь-які державні посади та позбавлений права на пенсію Держслужбовця.  

        На жаль, розвал промисловості в галузях високих технологій зайшов так далеко, що необхідно говорити про її відродження, і це вимагатиме зусиль усього суспільства. Іншого шляху в нас немає. Альтернативою може бути лише сільськогосподарська країна з 15 млн. населенням.         

        Решта населення або вимре, деградуючи, або емігрує до більш високорозвинених країн.

Пропозиції щодо заходів для сприяння промисловим підприємствам, які виробляють продукцію 5-6 рівнів, у тому числі підприємствам ВПК:

 У ситуації, що склалася, першочерговою є необхідність збереження фундаментальної та відомчої (галузевої) науки, але на цьому зупинимося пізніше.  

       Исходя из того, что только развитие и модернизация собственной промышленности отвечает как сегодняшним, так и долгосрочным интересам государства и является единственным путем стабилизации общественного, экономического, финансового и технологического состояния Украины, относительно промышленных предприятий необходимо отметить ряд вопросов.  

        Для начала хотелось бы обратить внимание на факторы общего характера.

 1. Наша Украина не является страной, имеющей какие-либо преференции в этом вопросе и, в первую очередь, из-за географического положения (климатических условий), которое более сложное, чем в большинстве стран мира.   

         Более сложные условия имеются только в Российской Федерации и Монголии.      

         Климатические условия сразу же ставят нас в невыгодное положение из-за повышенных затрат на энергоносители на единицу продукции. Тем более, что цены на энергоносители в стране уже сравнялись с мировыми ценами.  

        Анализ цен по ряду стран по состоянию на 2010 год прилагается  (Приложение 1).  

Приложение 1.

 А сегодня положение с ценами энергоресурсов только усложняется. 

          2. Ряд законодательных актов (налоговый кодекс, закон Украины по контролю за экспортными поставками и т.п.) тормозят продвижение наших товаров на внешние рынки сбыта.  

          3. Цены на материалы и комплектующие в Украине выше, чем на рынках развитых стран – даже на материалы, изготовленные в Украине.    

          4. Отсутствуют законодательные факторы, которые стимулируют финансирование предприятиями инновационные разработки за счет собственных средств.  

          5. В Украине самые высокие начисления на заработную плату, что сводит к нулю выигрыш промышленников за счет низкой заработной платы.    

         Таким образом, необходимо в первую очередь решать именно эти вопросы.   

         — Ввести мораторий как минимум на 3 года на повышение тарифов на энергоресурсы, проработать механизм единой тарифной политики в государстве, который предусматривал бы ограничение стоимости энергоресурсов уровнем мировых цен независимо от так званого экономически обоснованного расчета цен предприятий-монополистов (на сегодня в г. Киеве стоимость энергоресурсов для промышленных предприятий в некоторых случаях уже выше мировых цен).  

         — Принятием соответствующего нормативного акта отменить монопольное требование поставщиков энергоресурсов относительно предоплаты за месячное потребление энергоресурсов. Ввести оплату на протяжении 5 дней после получения указанных услуг. В крайнем случае – если и предоплата, то только подекадно. Запретить предприятиям-поставщикам энергоресурсов производить их отключение в одностороннем порядке.                                                                                                                                                                                                       — Произвести смену законодательства для упрощения поставок на экспорт. Экспорт не должен иметь никаких проблем при закупке по импорту всего необходимого для производства этой продукции ( сырье, комплектующие, оборудование и т.п.).   

        — Снять ввозной налог и НДС при завозе технологического оборудования, что не изготавливается в Украине, а также всего того, что связано с ввозом новых технологий, и отнести это на валовые затраты. Тогда это даст толчок к созданию новых рабочих мест и производств, особенно в малом и среднем бизнесе.   

        — Упростить процесс вывоза за пределы таможенной (налоговой) территории Украины изделий в рекламных целях, для чего выйти с инициативой относительно внесения изменений в налоговый кодекс Украины и в Закон «О государственном контроле за международными передачами товаров военного назначения и двойного применения».   

         — Провести интенсификацию поставок на экспорт вооружений, изделий двойного применения, изделий высоких технологий и сами технологии, нацелив на это экономические структуры посольств и сами посольства.     

         — Проанализировать принятые в последнее время мероприятия по либерализации внешних экономических связей и отменить мероприятия, которые подрывают конкурентоспособность нашей экономики. Имея при этом в виду, что кризисные условия создают объективную потребность в усилении протекционизма, которое, в принципе, не запрещено в условиях кризиса правилами ВТО.  

         Конкурентоспособность продукции отечественных предприятий зависит от нескольких десятков факторов среды, в которой вынуждены работать производители.  

        Для улучшения конкурентоспособности необходимо:   

       — С целью поддержки отечественного производителя ввести мораторий на закупку за средства государственного и местных бюджетов импортных товаров (кроме критического импорта), аналоги которых производятся в Украине. ( Причины, которые приводятся чиновниками, а именно — качество, дешевизна и т.п. – считать несущественными). При отсутствии на Украине предприятий, производящих необходимые товары, государственные заказы должно получить украинское предприятие, которое берет обязательство наладить производство необходимых товаров в кратчайшие сроки.    

       — Выйти с законодательной инициативой относительно отмены в налоговом законодательстве принципа первого события. Налоги начисляются только после получения средств на расчетный счет предприятия.   

        — Принять на государственном уровне соответствующий нормативный акт для обеспечения возможности промышленным предприятиям, которым предоставлен государственный или местный заказ, получать предоплату или кредитные ресурсы под гарантии заказчика.                

        — Проработать и соответствующим нормативным актом утвердить механизм предоставления бюджетных или кредитных средств под гарантии государства только тем предприятиям и организациям, которые закупают товары отечественных производителей.   

        — Учитывая длительный период (срок) производственного цикла больших промышленных предприятий, на уровне Правительства и НБУ решить вопрос возобновления кредитования предприятий.  

        — Выйти с законодательной инициативой относительно изменений в Земельный кодекс Украины касательно устранения коллизий в законодательстве и упрощения процедуры предоставления промышленным предприятиям государственных актов на постоянное землепользование.   

        — С целью уменьшения (снижения) налогового давления на промышленные предприятия города, обеспечения их стабильной работы в кризисных условиях необходимо выйти с предложением относительно введения понижающего коэффициента на денежную оценку земли до уровня, который действовал до 01.09.2007 года или даже отменить налог на землю.   

         — С целью обеспечения технического перевооружения предприятий и внедрения в производство инновационной продукции государственных предприятий и хозяйственных товариществ, в которых 50% и больше акций принадлежит государству, не практиковать перечисления части чистого дохода (дивидендов) в бюджет.     

          — Разрешить ускоренную амортизацию оборудования для производства альтернативных источников энергии. 

        Теперь конкретно – какие же меры необходимо принять оьносительно стимулирования субъектов хозяйствования для разработок новой продукции и внедрения результатов этих разработок в производство:   

        1. На объем средств, потраченных на инновационные разработки, необходимо уменьшить налог на прибыль.    

        2. Для выполнения инновационных разработок необходимо наладить целевое кредитование через профильные министерства с компенсацией этими же министерствами процентов за кредит при условии окончания работ и их приемкой государственной комиссией. 

        Предприятие обязано возвратить министерству как кредитные ресурсы, так и компенсацию процентов за кредит на протяжении 3-х лет за счет прибыли, полученной от выпуска инновационной продукции. На сумму возвращенных кредитных ресурсов и процентов уменьшается налог на прибыль.    

       — Правила п.1 и п.2 распространяются также на промышленные предприятия, которые заказывают разработку инновационной продукции научно-исследовательским предприятиям при условии освоения их в дальнейшем на своем предприятии.    

       — Необходимо при отраслевых министерствах ( Минпромполитики, ГКАУ, Министерство ЖКХ) сформировать программы работ в интересах государства, которые должны финансироваться из государственного бюджета и осваиваться на предприятиях Украины. Продукция должна иметь конкретную направленность, быть импортозаменяемой или служить для обеспечения безопасности страны.  

        При условии обеспечения потребности страны в данном товаре предприятие-производитель на 2-3 года должно освобождаться от уплаты налога на прибыль от этого товара.   

        Если предприятие не выполнило государственный заказ, то оно должно возвратить государству средства, включая возможность со стороны государства истребовать эти средства за счет акционерного капитала, если предприятие является акционерным обществом. 

       — При организации предприятием поставок инновационной продукции на экспорт (под такой продукцией следует понимать продукцию 5-6 уровней переработки и она не может быть продукцией сырьевой направленности) или импортозаменяющей продукции, то предприятие еще на 3-5 лет получает льготу 50% по уплате налога на прибыль от таких поставок.   

       — Налог на землю предприятиям-разработчикам инновационных изделий и предприятиям-производителям такой продукции уменьшается на процент выпуска такой продукции в общем объеме выпуска.   

       — Установить, что финансовая поддержка частного бизнеса в какой-либо форме (включая протекционизм в действиях и мероприятиях) должна сопровождаться его встречными обязательствами перед государством по производству определенной продукции по определенным ценам. Невыполнение этих обязательств должно вести к созданию задолженности соответствующих предприятий перед государством в размере стоимости не созданной продукции (или созданной, но не того качества или ценового диапазона продукции).    

       — Планомерно проводить замещение поставок на экспорт изделий с низким уровнем переработки на изделия 5-6 уровня переработки. Мероприятия, направленные на организацию таких поставок, компенсировать предприятиям за счет снижения налога на прибыль.  

       — Использовать часть накопленных валютных резервов для субсидирования импорта новых технологий, патентование украинских изобретений за границей. Возможно закрепление права собственности на патент за государством, приобретения зарубежных активов для дополнения (замыкания) технологических цепочек (линий) и организации международной кооперации в производствах нового технологического уровня (устройства).     

        Вышеизложенное необходимо распространить на предприятия ведомственной (отраслевой) науки вероятно даже в большей степени, чем на все предприятия-изготовители, акцентируя внимание на том, что это касается предприятий любой формы собственности. 

        Относительно фундаментальной науки, которая сконцентрирована в Национальной академии наук Украины (НАНУ), на первом месте должен быть принцип — „Ідучи по краю прірви не можна робити різких рухів”. На 3-5 лет необходимо принять мораторий на любые ипопытки приватизации имущества НАНУ и любые кардинальные изменения, которые могут разрушить то, что еще осталось.  

        Из общих принципов реорганизации промышленности, включая в это понятие ведомственную и академическую науку, следовало бы: 

       1. Восстановить систему контроля качества продукции.     

       2. В структуре Кабинета Министров, отдельно от Госкомимущества, создать Агентство экономической реструктуризации, которое сконцентрирует в своих руках всю помощь нефинансовому сектору и управление всем государсмтвенным имуществом (включая госкорпорации) с целью реализации стратегических приоритетов:    

        — реиндустриализации ( восстановление производства критически значимой продукции, которая не производится в стране в требуемом количестве как минимум тремя независимыми производителями); 

        — развитие и технологическая модернизация АПК ( за счет рефинансирования сельского хозяйства и прекращения (пресечения) недобросовестной конкуренции со стороны импорта);   

        — сохранение, а при необходимости и создание достаточного спроса на продукцию высокотехнологичных предприятий и на новые разработки, способные стать основой кластеров инновационного роста (это в первую очередь глубокая переработка энергоносителей, альтернативная энергетика, материаловедение, экология, машиностроение);  

        — целевой оборонный заказ на модернизацию армии в рамках военной доктрины.                                 

       3. Временно свободные средства госкорпораций должны изыматься Агентством экономической реконструкции на решение задач реиндустриализации и модернизации экономики.  

        Необходимо возобновить систему рефинансирования государством ( в основном через Агентство экономической реконструкции) значимых инвестиционных проектов, необходимых для развития страны, которые непосильны для частного бизнеса.  

       Также было бы неплохо:  

       — Полностью отменить НДС, поскольку он создает больше теневых схем для разворовывания государственных средств, чем приносит их в казну. Тем более, что необходимо изыскивать бюджетные ресурсы для поддержки потребительского спроса. А в данной ситуации это приведет к уменьшению всех потребительских цен, что адекватно стимулированию и поддержке потребителя. Это будет конкретная адресная помощь народу, поскольку ее нельзя будет украсть.     

       — Проработать вопрос замещения убытков от отмены НЛС путем введения налога на экспорт сырья. В случае невозможности полной компенсации дохода от отмены НДС следует уменьшить НДС хотя бы на ту часть, которая может быть скомпенсирована.     

       — Для сдерживания инфляции необходимо начать укрощение (ограничение) произвола монополий. При этом наделив Антимонопольную службу, как это было сказано выше, правом контроля за тарифами природных монополий, а также правом повышения штрафов за злоупотребление монопольным положением. Компании, которые доминируют на рынках или подозреваются в злоупотреблении монопольным положением, обязаны раскрывать ( предоставлять) Антимонопольному комитету структуру своих цен, а при необходимости – финансово-экономический отчет (справку) в полном объеме.   

       — Антимонопольный комитет должен получить право при резких колебаниях цен сначала возвращать их на прежний уровень, а только потом уже проводить расследование ( оно может затянуться на годы, за которые экономике будет нанесен непоправимый урон).    

       — Не менее важным фактором является рейдерство, которое убивает (уничтожает) как существующие предприятия, так и зарождающиеся новые.

Предложение по борьбе с рейдерством:

      1. Ввести в УПК дополнительную статью о наказании за рейдерство четко сформулировав понятие рейдер. Реально а не виртуально. 

       2. Организовать в интернете в открытом доступе реестр судебных решений ( в части хозяйственной деятельности как отдельный раздел).  

       3. Организовать при Кабинете министров антирейдерскую комиссию под руководством не менее первого Вице-премьера с организацией ее филиалов при госадминистрации в каждой области и городах Киев, Севастополь. Ввести в состав комиссий не менее 30% представителей общественных организаций. (антирейдерский союз предпринимателей Украины, союз промышленников и предпринимателей. Ассоциацию юристов и т. д.).      

       4. Организовать при антирейдерской комиссии при Кабинете министров Украины сайт где любой промышленник, предприниматель мог бы в открытом доступе зарегистрироваться как подвергшийся рейдерскому нападению установив правило, что любая проверка силовых ведомств (прокуратуры, налоговой, МВД) и проверяющих органов (МЧС как пожарников, санипедемстанций, экологических служб) для зарегистрированных на сайте промышленников и предпринимателей может проводится только с санкцией вышестоящего проверяющего органа.  

       5. Установить правило, что любой госслужащий принявший доказанное участие в рейдерском нападении на предприятие лишается права в дальнейшем занимать должность в государственных органах управления пожизненно с лишением права получения пенсии госслужащего.   

       6. Неправосудное судебное решение в области хозяйственной деятельности (доказательством не правосудности является его отмена или возврат на повторное рассмотрение апелляционной либо кассационной инстанцией) должно нести за собой взыскание за не правосудное решение, а повторное принятие тем же судьей неправосудного решения должно приводить к увольнению судьи без права в дальнейшем заниматься как судебной так и юридической деятельностью.

       7. Отменить в законодательном порядке понятия «добросовестный покупатель», купивший украденную вещь должен вернуть ее предыдущему хозяину и в судебном порядке возвратить ее стоимость от продавшего ему лица. Прилагается кратка памятка по рейдерским захватам. (Приложение 2).

К вопросу определения льгот либо Государственной поддержки  отраслям производства (областям бизнес- деятельности):

Украинцу нельзя задавать вопрос «Как живешь?» 

       Он строит дачу на Канарах и будет жаловаться как ему тяжело возить гранит и мрамор для отделки помещений.  

       Так же и с льготами. По публикациям ни один из видов деятельности (как промышленной так и жизнедеятельности) в Украине не может обойтись без предоставления льгот, без них они немедленно умрут.    

        Какие же принципы желательно использовать при определении вопроса кому же все таки нужны преференции и льготы в данных экономических условиях. Условиях кризиса в Украине?   

        Все зависит от пресловутого вопроса классика «Что мы строим?»  

        Если справедливое, гуманное, экономически сильное, входящее в двадцатку развитых государств мира общество (государство)то льготы должны делится по крупному на социальные и льготы бизнесу и производству, которые в будущем должны обеспечить развитие бизнеса и производства и пополнение бюджета страны и в конце концов увеличить размер социальных льгот. 

         В отличии от социальных льгот, которые должны быть как можно более адресные, льготы и преференции производству и бизнесу должны быть виду деятельности ( отрасли не зависимо от формы собственности либо фамилии владельца).

        Для систематизации введем категории деятельности (Приложение 3).   

        Наверняка перечень не полный его можно как расширять так и сузить. 

        В деятельности руководителя любого ранга самым сложным и неприятным является распределение премий либо что равнозначно, льгот. При любом распределении будут недовольными. Отсюда принцип – распределение должно быть таким что бы все 100% в идеале не были удовлетворены им (распределением). Для избежание коррупционного влияния и возникновения личной неприязни по результатам распределения льгот должен соблюдаться принцип коллегиальности.   

        В мире все развивается близко к нормальному ( Гауссовскому ) закону распределения (Приложение 4). Все имеет начало, расцвет и конец, как для людей, стран (империй) так и развитие промышленности причем индивидуального для вида производства. В идеале процесс развития промышленность можно строго описать семейством кривых нормального закона распределения. Учитывая что мы проводим оценочную экспертную характеристику положения вида производства и бизнеса на Гауссовской кривой которая будет характеризовать состояния данного производства в настоящее время в нашей стране то можем с достаточной степенью приближения остановится на одной кривой.   

       Для определения положения отрасли (вида бизнеса) на кривой нормального распределения необходимо провести экспертную оценку состояния отрасли заполнив таблицу (Приложение 3) по следующей методике: 

       1. Отнести отрасль либо к развивающейся перспективной, либо к нормально функционирующей, либо к угасающей отрасли. 

       2. Оценить состояние этой отрасли в % к среднемировому уровню.  

       Для максимального приближения к объективности необходима оценка не менее нескольких сотен экспертов, лучше 2-3 тысячи. От качества экспертов зависит точности оценки, эксперты должны подбираться из руководителей предприятий фирм (30%), руководителей министерств и ведомств (30%) и других специалистов высокого уровня (научные организации, общественные организации и т.д.). 

       Такая экспертная оценка исключит коррупционную составляющую (с тысячей экспертов трудно договорится) и даст более менее оптимальную оценку. 

        В Приложении 4 оценка произведена тремя десятками экспертов и далека от идеалов. 

       Далее исходя из того что на 2014 год оценочный ВВП Украины составит примерно 1666 млрд. грн. А бюджет составит 403 млрд. грн., считая что прибыль от ВВП должна быть на уровне 7% и не менее 30% от прибыли должно направятся на развитие страны, то на развитие необходимо бы в условиях Украины потратить из всех источников не менее 20 млрд. грн. ( больше вряд ли получится). 

        При бюджете 403 млрд. грн. вряд ли государство в данных условиях способно выделить более 1% средств, то есть на уровне 4 млрд. грн. Уровень поддержки промышленности по прямым инвестициям государства (на проведение НИРов, ОКРов, патентовании за рубежом и т.д.) может оказываться только отраслям которые покрываются возможным финансированием возможно отклонение но не более ± 10%. Остальные отрасли должны работать без каких либо льгот и преференций и проводить свое развитие за счет части собственной прибыли.

        Различного вида льготы типа отмена НДС на экспортные отправки, беспошлинный ввоз технологического оборудования, и т. д. представляются только предприятиям (отраслям) находящимся в зоне государственной поддержки (см. Приложение 4).

Заключение:

Черт находится в мелочах, которые сдерживают развитие высоких технологий, высоких технологий определяющих обороноспособность государства, при всем нашем уважении к высоким технологиям в области туризма, нам кажется что эти высокие технологии должны быть на одном из первых мест. И если государство не может по крупному в виде инвестора развивать необходимые ему технологии, то уж в вещах, не требующих значительных финансовых затрат, оно обязано это сделать и в первую очередь организовать кулак , подчиненный силовому Вице-премьеру, а то и прямо президенту для отстаивания интересов предприятий, работающих для обороны страны, координации и управления процессами наращивания силы в государстве. Пусть медленно в силу своих возможностей, но постоянно и безвозвратно. ( Сегодня эти предприятия подчиняются разным организациям Минпромполитики, НКАУ, Миннауки, а то и некому).                       

        А может быть пойти по пути великих стран, например Китая, где в тех областях деятельности, в которых нуждается государство, создаются точечные свободные экономические зоны с особым налогообложением, стимулирующим развитие того, что нужно государству.

        Вот только не сойти бы от нужд государства к нуждам высших и низших чиновников, вырывающих друг у друга выгоды для пользы себе и своему дому.   

        Иначе «любая великая идея, при ее реализации, низводится до уровня серости ее исполнителя» (Наполеон Бонапарт).


Председатель правления ПАО «НПП «Сатурн»,
Лауреат Государственной премии Украины в области науки и техники,
заслуженный работник электронной промышленности СССР,
Национальный координатор ГО «Антирейдерський союз предпринимателей Украины»
В.М. Чмиль

Приложение 2

Краткая памятка по рейдерским захватам

       Рейдерство — стремление меньшинства акционеров захватить 100% управление на предприятии, в компании, в обществе и не важно сколько процентов акций имеет меньшинство 50% — 1 акция или 1 акцию, дающую право на управление.  

       Классические шаги рейдеров на пути к захвату властных полномочии:  

       I — скупка акций миноритарных акционеров. Желательно у крупных акционеров, но при возможности хотя бы у мелких акционеров для наращивания своего права на управление. 

       На этом этапе заканчиваются шаги в рамках Закона в цивилизованном обществе и можно говорить о корпоративном конфликте.  

       ІІ. Шаги, не нарушающие законодательство, но выходящие за рамки морали, так называемое серое рейдерство:  

       — дестабилизация работы предприятия путем различного вида запросов миноритарного акционера по хозяйственной и организационной деятельности предприятия (компании, общества);   

       — инициация с помощью различных обращений, запросов, как акционеров, так и других лиц (депутатов, общественных организаций и т.д.) в различные органы (прокуратуру, МВД, налоговую службу, экологические службы и т.д.) внеочередных проверок, дестабилизирующих работу;   

        — попытки возбудить против отдельных лиц, находящихся в системе управления, уголовных дел и изолировать их от системы управления снова с целью естабилизации обстановки.  

        Эти меры предпринимаются для достижения все той же цели склонить акционеров, не продавших на первом этапе, к продаже своего права на управление предприятием.    

        Этот этап еще проходит без нарушения уголовного кодекса и является переходным этапом от корпоративного конфликта к прямому рейдерству.  

        III. На третьем этапе рейдерского захвата применяются методы, нарушающие законодательство (черное рейдерство).  

       1-й шаг – в основе лежит не правовое решение суда (Потом они тиражируются по мере необходимости).   

       2-й шаг — заявление рейдера: равомочное решение или неправомочное- неважно, оно есть и отменить его может только вышестоящая инстанция. По сегодня его надо выполнять, чем заставляет добросовестного акционера — управленца обращаться в следующую инстанцию суда, тем временем:  

       3-й шаг — рейдер пытается как можно более затянуть рассмотрение Вашего дела в высшей инстанции путем: 

       — болезни судьи принявшего не правовое решение и в связи с этим торможение пересылки дела в следующую инстанцию;  

       — давление на инстанцию, которая будет рассматривать дело, с целью приятия там решения, подтверждающего принятое ранее не правовое решение.  

        4-й шаг — во время действия не правового решения осуществляется попытка смены управляющей команды путем проведения перевыборов на собрании акционеров. При невозможности собрать нормальное собрание акционеров, оно проводится с нарушением всех процессуальных норм, включая и противозаконный запрет голосовать и участвовать в собрании максимального количества добросовестных акционеров. Составляется фиктивный протокол, который в дальнейшем используется для захвата власти на предприятии, в компании, обществе и перерегистрации этих прав в государственных органах. Возможен силовой захват.  

       5-й шаг — если управление не удалось захватить, проделав эти 4 шага, проводится очередной неправедный судебный процесс, организовывающий параллельного регистратора, который учитывает права на управление (регистратор) либо покупается существующий регистратор.   

       Цель такого шага сфальсифицировать право на управление, приписав себе к существующим акциям количество акций, обеспечивающих 50% +1 акцию.   

       6-й шаг — предусматривает организацию еще несколько не правовых решений, фиктивных собраний, чтобы заставить акционеров-управляющих компанией, тратить дополнительные ресурсы (временные, денежные, моральные). Действия продолжаются до тех пор, пока предприятие, компания, общество — жертва не сдастся на милость победителя.   

      7-й шаг — производится перепродажа активов захваченного предприятия два-три раза с целью организации так называемого добросовестного покупателя, который как правило является заказчиком всего рейдерского захвата.   

      При упорной борьбе все перечисленные шаги и меры воздействия варьируются | различных комбинациях и ограничиваются только воображением нападающей стороны и финансовыми возможностями.

Бесполезные следующие шаги при борьбе с рейдерской группировкой

       1. Пытаться договориться с рейдерской группировкой о каком-либо коипромиссе. Это невозможно, так как решения принимают не они, а заказчик, который инициировал захват. рализовать его действия.  

        Возможно проведение переговоров с рейдерской группировкой, как отвлекающий маневр и с целью уточнения их тактических шагов и намерений.  

       2. Пытаться апеллировать к совести заказчика и искать у него сочувствия.  

       Если бы у него была совесть, он бы не начал этот процесс, а сочувствия не будет, ибо в этом случае он не достигнет цели. 

       3. Искать помощи у друзей заказчика, даже уступив им право управления, так как в результате все равно право управления окажется у заказчика. 

Что необходимо знать при организации защиты от рейдерского нападения

      1. Кто заказчик.  

      2. Знать инсайдеров (Инсайдер — твой компаньон, акционер, сотрудник, который действует в интересах рейдеров).    

      3. Определить бюджет, выделенный заказчиком для захвата.

Стратегически важные принципы

      1. Бороться с рейдерами можно только применяя их же методы (против лома нет приема, кроме тоже лома). Борьба правовыми методами приводит к тому, что ты все время вынужден догонять нападающего, а он имеет преимущество. 

      2. Максимальная открытость процесса борьбы, привлечения общественного мнения на свою сторону. 

      3. Разъяснительная работа с мелкими акционерами с целью привлечения их на свою сторону. Любой голос играет на твою пользу.  

      4. Контроль над органом, регистрирующим твое право на управление, добиться хотя бы нейтрального состояния.   

      5. Нейтрализация судебных структур, силовых и контролирующих структур на предмет принятия решения тебе же во вред.    

      6. Захватить инициативу, чтобы рейдер отражал твои шаги, а не ты его.  

      7. Связать акции крупных акционеров, чтобы они не могли стать инсайдерами и продать свой пакет рейдерам.    

      8. Право-устанавливающие документы (устав, право на основные средства, печать, свидетельство на землю) должны находиться в месте, о котором знают только 1-2 человека.

Обязательные тактические действия

        1. При возможности неправомочное решение даже если оно отменено принявшим его судом, прокуратурой и т.д. должно быть отменено вышестоящим органом и признано незаконным с самого начала.   

        2. Придумать шаг, который озадачил бы рейдеров и был для них непонятен.   

        3. Обеспечить свободный финансовый резерв на непредвиденные расходы хотя бы близко к выделенному рейдерам бюджету.   

        4. Не  исключать инсайдера из своих рядов, зная его, нейтрализовать его действия.   

        5. Возможно проведение переговоров с рейдерской группировкой, как отвлекающий маневр и с целью уточнения их тактических шагов и намерений.